Ігор Золотовицький. Біографія актора

Ігор Золотовицький, біографія якого дуже цікава і захоплююча, народився 18 червня 1961 року в Ташкенті. Сім'я його була зовсім звичайною, батько працював на залізниці, а мати в буфеті. Ніхто і не підозрював, що їх дитина стане знаменитим актором.

Дитинство і юнацтво

Підвівся на акторський шлях Ігор Золотовицький ще навчаючись у п'ятому класі середньої школи. Тоді він пішов у місцевий Будинок культури, щоб записатися на гурток гри в шахи, але побачивши оголошення про набір в театральний гурток, записався саме туди.

В 1978 році Ігор Якович закінчує середню школу і приїжджає в столицю, щоб вступити до театрального вищий навчальний заклад. Однак приїзд виявився занадто пізно, набір студентів вже закінчився. Хлопцеві довелося повернутися на батьківщину. Цілий рік Ігор Золотовицький чекав нової поїздки в Москву, все це час працюючи слюсарем на авіаційному заводі. Накопичивши гроші, юнак вирушив до Москви.

Цього разу для нього був більш вдалим. Золотовицький Ігор Якович поступив в школу-студію МХАТ.

Студентство

Роки навчання були для студента Золотовіцького в радість. Вже пізніше він з сумом про померлих днями розповідав, як йому і іншим студентам було добре жити хоч і в старому гуртожитку, хоч і без гарячої води, зате вільно, легко і просто. Театральної майстерності Ігоря Яковича навчали гіганти акторської майстерності, серед яких були Євстигнєєв, Герасимов, Пилявська та інші.

«Чінзано»

Закінчення школи-студії довелося на 1983 рік. Відразу після цього Золотовицький був прийнятий в акторську трупу. Одними з перших його ролей були роботи в постановках вистав «Три товстуни», «Майстер і Маргарита», Спроба польоту», «Блондинка за рогом».

Більше:

Що таке романтизм

Що таке романтизм? Ніщо не виникає, як мовиться, з нічого. Усяке явище має передісторію. Ось і романтизм виник на якійсь основі, а саме – на фоні Великої французької революції. Якщо зіставити період класицизму і час романтизму, то може виникнут...

Девід Духовни: фільмографія. Кращі серіали і фільми з Девідом Духовни

Девіда Духовни без сумніву можна назвати одним з найбільш відомих і популярних акторів Голлівуду. Величезну популярність йому принесла роль спеціального агента в «Секретних матеріалах». Але цей серіал — далеко не єдина вдала робота....

"Зникла": рецензія на фільм відгуки критиків

Кіноіндустрія не часто радує не просто гарними стрічками, а фільмами, які змушують глядача задуматися. Такі картини – велика рідкість. До них відноситься і трилер «Зникла», відгуки про який були одностайно позитивними.Екранізація кн...

Проте найбільшу значимість у житті Ігоря Золотовіцького мав спектакль «Чінзано». Та й сам актор пізніше розповідав, що якщо б не цей спектакль, то можливо, ніхто б і не знав імені Золотовіцького. Ця театральна п'єса стала для нього щасливим квитком, саме з нею він зі своїми колегами їздив не тільки по Радянському Союзу, але і в Європу, США, Латинської Америки. Так, у Бразилії при аншлагу цієї постановки стояли черги, як до Мавзолею.

Особисте життя

У вісімдесяті роки Ігор Золотовицький, сім'я якого складається з чотирьох осіб, познайомився з Вірою Харыбиной, яка згодом стала його дружиною. Після першої невдалої зустрічі Золотовицький знайшов Харыбину знову, запросив її на свій день народження. З тих пір молоді актори стали зустрічатися, а через два роки одружилися. Незабаром після весілля у молодої пари народився син Олексій, ще дев'ять років - другий син Олександр.

В даний час дружина знаменитого актора займається режисурою, а ось акторську діяльність закинула. Серед фільмів, над якими вона працювала в якості режисера, можна відзначити такі, як «Дорога Маша Березіна», «Ад'ютанти любові» та інші. Знімається у фільмах і старший син, одночасно навчаючись в Гітісі. Молодший теж у майбутньому мріє про акторську кар'єру.

Педагогічна діяльність

У 1989 році акторові було запропоновано зайнятися педагогічною діяльністю, зокрема викладати акторську майстерність на курсі А. Н. Леонтьєва. Золотовицький погодився, а вже через якийсь час у нього з'явилися перші випускники, серед яких вже зараз відомі Анастасія Заворотнюк, Максим Дрозд, Дмитро Щербина, Єгор Пазенко та інші.

З 1991 по 1996 рік актор займався викладацькою діяльністю в столиці Франції, там же він ставив спільно з місцевими акторами вистава «Одруження». Пізніше, повернувшись на батьківщину, Золотовицький продовжив навчання молодих акторів, випустив ще один курс. В цей час його випускниками стали Денис Суханов, Олеся Судзиловська, Яна Колесніченко.

Ще пізніше, в 2006 році, Золотовицький підготував інших відмінних акторів, таких як Микита Панфілов, Максим Матвєєв, Антон Шагін, Катерина Вілкова, Юлія Галкіна.

Для Ігоря Золотовіцького педагогічна діяльність - своєрідний симбіоз. З одного боку, він навчає, дає знання, ділиться досвідом з молодим поколінням, з іншого боку, він як би підживлюється їх бадьорістю, енергетикою. Саме через спілкування з молоддю, за словами актора, він стає життєрадісним і безрозсудним.

Кінематограф

Не обійшов стороною Ігор Золотовицький, фільми з участю якого досить популярні, і вітчизняний кінематограф. Він знімався і ще зовсім молодим у радянських фільмах, знімається і в даний час. Можна сказати більше, він дуже затребуваний кіноактор. Його ролі і персонажі відрізняються живою грою, гострої харизмою, яскравим талантом. "Фільми з участю Золотовіцького надовго залишають слід у пам'яті", - так про нього говорили інші актори.

Серед кращих і помітних ролей Ігоря Яковича Золотовіцького можна відзначити наступні роботи: Віктор Чагін («серіал «П'ятий кут»), Євген Коралов (серіал «Конвалія Сріблястий»), Орлов («Люба, діти і завод») і багато-багато інших.

Досить часто Золотовицкому пропонують виконати ролі циган, така тенденція виникла із-за відповідної зовнішності актора.

Про себе Золотовицький Ігор Якович розповідає вкрай скромно. Так, про свою кар'єру в кіномистецтві він відгукується наступним чином: «В кіно я не досяг того успіху, якого б бажав. Якщо в театрі я можу пишатися якоїсь окремої роллю, то в кінематографі такого немає. Хороших ролей в кіно я виконав багато, але головною, тією для якої я весь цей час працював, серед них немає. Можливо, звичайно, і сподіваюся, що вона ще попереду». Одночасно з цим актор зазначає, що не має якого-небудь сорому ні за одну з зіграних ним ролей ні в театрі, ні в кіно.